Євгенія ШУСТЕР
ЧАРІВНІ ГОЛОСИ “ЗОЛОТОГО ОРФЕЯ”
"Вечірня газета", 4.05.2007

   Зазвичай, такі радісні знімки на газетних шпальтах з’являються під час свят – травневих, наприклад. Нинішній травень святковий видався похмурим і дощовим. Але кількома днями раніше Кіровоград жив красивим, дзвінкоголосим святом.
   Талановиті діти з усієї України – учасники фестивалю хорового мистецтва “Золотий Орфей”, яке ще сім років тому започаткував Почесний громадянин нашого міста Юрій Любович, – упродовж кількох днів виступали не лише під час конкурсних прослуховувань у різних залах. Вони одягли свої концертні костюми і крокували кіровоградськими вулицями, даруючи місту, усім нам справжнє свято, невимовну радість. Діти співали! А з ними наче співав і увесь Кіровоград.
   Сьому весну поспіль Кіровоград обдаровують талановитим співом дитячі хорові колективи з усієї України. На береги Інгулу дзвінкоголосі хлопчики і дівчатка приїздять на запрошення знаного і талановитого маестро Юрія ЛЮБОВИЧА.
   Заслужений діяч мистецтв України, почесний громадянин Кіровограда Юрій Любович упродовж свого насиченого творчими пошуками життя спочатку мріяв, а потім і створив один із найкращих камерних хорових колективів України. З часом Любовичу-педагогу і Любовичу-хоровому диригенту стало затісно “дихати” лише професійним дорослим співом і у Кіровограді народився дитячий хоровий колектив хлопчиків. Але не був би Юрій Васильович Майстром з великої літери, якби свою кипучу енергію творця не спрямував на організацію фестивалю дитячого хорового мистецтва. Висока, промовиста назва “Золотий Орфей” ніби благословила успіх благородної справи.
   Сім весен поспіль у травні Кіровоград співає. У концертних залах музичних шкіл, музичного училища, обласної філармонії, на вулицях міста співають діти з усієї України. Як це красиво, радісно, святково! Нинішній “Золотий Орфей” слухав п’ятнадцять кращих дитячих колективів зі Львова, Одеси, Миколаєва, Кривого Рогу, Кіровограда, Києва. Маленьких хористів, їхніх педагогів щиро привітав від імені усієї кіровоградської громади міський голова Володимир Пузаков.
   На конкурсні виступи хорових колективів приходило чимало і дорослих, і юних шанувальників хорового співу, і багато пересічних кіровоградців. Поважному журі, у складі якого шановані у хоровому світі музиканти – заслужений діяч мистецтв України професор Сергій Прокопов, композитор Віктор Степурко, художній керівник камерного хору ім. Д.Бортнянського Любомир Боднарук – було нелегко залишатися абсолютно об’єктивним: діти ж співають.
   Церемонія відзначення лауреатів, яка проходила в обласній філармонії, перевершила усі очікування організаторів. Здавалося, від оплесків і гучного “браво” після заключного виступу кожного колективу здригалися стіни. До честі господарів фестивалю, без нагород не залишився жоден колектив, навіть члени журі отримали відзнаки за активну роботу.
   Але усі чекали головного: кому дістанеться Гран-прі, кого чекає слава “Золотого Орфея”? І коли на головну концертну сцену піднявся один з відомих кіровоградських меценатів, депутат обласної ради, президент Благодійного фонду “Місто майстрів” Віктор Андрєєв і оголосив, що головна нагорода фестивалю – великий красивий телевізор “Panasonic” – відправиться до Києва, глядачі щиро і схвально аплодували. Отримав його дівочий камерний хор Київської спеціалізованої музичної школи- інтернату ім. М.Лисенка, яким керує молодий, талановитий, дуже імпозантний, до речі, вже лауреат кількох міжнародних конкурсів, Олександр Заволгін. Цей колектив полюбився усім, хто слідкував і за конкурсними виступами, і за фіналом фестивалю. Своєрідна музична стилістика, високий клас, грамотне, витончене прочитання кожного твору, сучасна молодіжна манера, ґрунтовно покладена на класичне хорове диригування – це талановитий Заволгін, це – його вихованці, це – переможці!
   Юрій Любович трохи стомлений, але радий і задоволений. Фестиваль знову вдався. Скільки за цим нервів, недоспаних ночей, походів до чиновників. А їх, до речі, у концертній залі – не було жодного!
   Важко пояснити, чому такі світлі, духовні події начальників не зачіпають. Зате легко зрозуміти, чому так радісно на серці у зворушених глядачів. Адже співали діти...